У близьких взаєминах партнери можуть робити критичні зауваження один одному. Спочатку стримано, а з часом – усе частіше й жорсткіше. Часом це нагадує своєрідний спіральний рух донизу. Той, кого критикують, скаржиться, що його надмірно контролюють. І цим він ще більше засмучує свого критично налаштованого партнера. Той знову критикує власного чоловіка або жінку, дедалі посилюючи тиск. І так по колу.
Якщо він хоче п’ять разів на тиждень, а вона – лише раз на місяць, і вони зійдуться на компромісі «раз на тиждень» – він однаково відчуватиме голод, а вона – напругу. Конфлікти щодо частоти сексу так не вирішуються.
Люди, яких зачепили «за самооцінку», рідко відчувають комфорт у взаєминах. Швидше навпаки – їм властиво перебувати серед тих, з ким їм не затишно, а часто буває й болісно. Здавалося б, адже можна потоваришувати з кимось, хто не буде знущатися, й насолоджуватися такою дружбою. Але вони так чомусь не роблять.
Усі наші соціальні прояви безпосередньо пов’язані з почуттям сорому. Воно є здоровим регулятором поводження серед людей. Але надмірний сором ізолює і дуже збіднює життя. Прикро, що до такого стану легко звикнути. Як змінити цей шаблонний спосіб поведінки?
Тривала напруга в парі змушує питати себе: «Чи все у нас добре? Чи важливий/важлива я для свого партнера?» У такі моменти набагато легше злитися й атакувати те, що здається неправильним, ніж шукати потрібну форму.